Ми звідусіль чуємо: «Хто не знає свого минулого, той не вартий свого майбутнього». Події Другої світової війни хижо обійшли чи не усі родини. Проте, з кожним роком ми все частіше згадуємо про це лише напередодні 9Травня. Меншає і безпосередніх учасників бойових дій, а значить наші нащадки дізнаватимуться історію лише від нас. А що ж ми, онуки ветеранів, їм розкажемо?
Одним із найдостовірніших та наочних джерел інформації є фото. Робили світлини і у ті буремні роки. Проте, віднайти їх не так просто.
Журналіст-міжнародник за фахом і краєзнавець та військовий історик за покликанням Дмитро Сіліч лише чотири роки тому захопивcя ідеєю зібрати оригінали фото часів окупації Чернігова. За цей час вдалося зібрати майже 300 екземплярів.
Як стверджує колекціонер, саме журналістська освіта спонукала його вивчати історію із кількох, бажано протилежних, джерел. Саме тому висвітлення битви за Чернігів восени 1941 року та інших подій часів окупації шукав не лише в Україні.
І от він успіх. Унікальні знахідки: щоденники офіцерів 134-ї та 260-ї піхотних дивізій Вермахту, в яких погодинно розповідається про дні оборони міста та найвагоміше — щоденник керівника поліції правопорядку окупованого Чернігова майже на тисячу сторінок. На жаль, написаний він німецьким шрифтом Зюттерлін, який можна транскрибувати лише у Німеччині, а це занадто дорого.
Свої експонати Дмитро шукає на європейських форумах любителів військової історії та на деяких торгових веб-майданчиках.
Колекціонер мріє видати справжній краєзнавчий альбом світлин Чернігова тих часів. Адже, на його думку, місту, що позиціонує себе як туристичне, просто необхідно мати такий доробок. Тим паче, що діло за найменшим — фінансуванням, бо найскладніше, зібрання матеріалів, він уже зробив.
Та якось так виходить, що у значно молодших регіонах більше дбають про історичну пам'ять, ніж на Чернігівщині.
Пропонуємо вашій увазі лише деяку частину унікальних світлин Чернігова з колекції Дмитра Сіліча.
* * *
Коментарії до фото
1. 8 вересня 1941 року. с. Виблі. 260-а піхотна дивізія Вермахту завдала нищівного удару решткам радянського 15-го стрілецького корпуса. У небі німецький аеростат – коректувальник вогню.
2. 9 вересня 1941 року. Місто захоплено нацистами в результаті синхронної атаки з трьох напрямків. На фото німці позують на площі ім. Куйбишева біля дорожнього покажчика. На задньому плані ліворуч – будівля облвиконкому, праворуч – водонапірна башта (не збереглася, зараз на тому місці будинок профспілок).
3. Вересень 1941 року. Панорама площі ім. Куйбишева, яку за окупації буде перейменовано на пл. Мазепи. Саме на цьому місці відбувалися оглядини колон автотехніки всіх німецьких з'єднань які увійшли до Чернігова. На задньому плані ліворуч – двоповерховий будинок, який зберігся до наших днів (вул. Полуботка, 8), в центрі – П'ятницька церква.
4. Вересень 1941 року. Німецький дорожній покажчик біля будівлі облвиконкому, яка постраждала під час жахливого бомбардування міста 23-25 серпня 1941 р.
5. Вересень 1941 року. Будівля залізничного вокзалу. Споруда, яка була збудована в середині 1930-х, була однією з перших яка пізнала на собі бомбардування міста німецькою авіацією ще в липні 1941 р. Новий вокзал збудований на тому ж самому місці.
6. Осінь 1941 року. Пошкоджена будівля гуртожитку учительського інституту. Споруда збереглася і була відновлена. Зараз в ній розташовуються приватні офіси (пр-т Перемоги, 95).
7. Осінь 1941 року. Найбільший житловий будинок довоєнного Чернігова на розі вулиць Шевченка і Переця (теперішні проспекти Миру і Перемоги). В той же час найсумніший. Саме на його балконах навесні 1942 року відбувалися страти місцевих патріотів-підпільників. Зараз на цьому місці паркова зона навпроти поштамту.
8. Осінь 1941 року. Пошкоджена будівля середньої школи №15 ім. Горького (зараз школа №1). Поруч – невеличка споруда місцевого тиру.
9. Весна 1942 року. Місцевий ринок. Саме тут жителі міста рятувалися від голодної смерті, продаючи та міняючи речі селянам, які в той час жили трохи краще містян. Серед товарів можна побачити гітару з фабрики музичних інструментів яка була варварськи пограбована чернігівцями наприкінці серпня 1941 року. На задньому плані ліворуч – будівля теперішньої обласної санстанції.
10. Весна 1942 року. Перехрестя вулиць Шевченка та Кірова (зараз пр-ту Миру та пішохідного перетину паркової зони) . На задньому плані знайома будівля теперішньої обласної бібліотеки ім. Короленка, в якій до війни знаходився обком КП(б)У, а під час окупації штаб 105-ї угорської дивізії. Хата праворуч – німецька їдальня.
11. Весна 1942 року. Багатостраждальна П'ятницька церква. Нищівне бомбардування Чернігова серпня 1941 року не зачепило храм часів Київської Русі. Церква пережила всі місяці окупації. Але за невизначених обставин вона була зруйнована 25 вересня 1943 року, на п'ятий день визволення міста. Прийнято вважати, що храм був зруйнований внаслідок авіаційної атаки німців. По війні відбудована у первинному вигляді.
