Повертаються забуті імена на Корюківщині. Цієї зими було відкрити пам’ятник журналісту і письменнику Гаврошу Сірому у Прибині.
Про цю подію розповідає Віктор Божок. У мальовничий куточок села прийшло близько сотні сільських жителів, в тому числі молоді, учнів місцевої загальноосвітньої школи.
Відкрив захід сільський голова Петро Рябець. Який сказав, що ми повинні вшановувати людей які були репресовані сталіністами. «Саме так вчинили зі знаним земляком, уродженцем Прибині Гаврилом Матвійовичем Сірим. Ми повинні не забувати наших інших знаних людей. Пам’ятник виготовлено та встановлено за підтримки журналістської організації Корюківщини , громадської - «Медіа- центру «Свобода слова», товариства «Просвіти» та громади Прибині.
Добре знає родовід Гавроша Сірого( літературне ім’я) директор Прибинської загальноосвітньої школи Ірина Крикун, яка свій виступ присвятила саме життєвому і творчому шляху видатного земляка. Отже, народився майбутній журналіст і поет 1914 року у селянській родині, де інтерес був до книги. Ріс він допитливим. Ще з ранніх дитячих років багато читав. Вступив до мистецького інституту у Києві, пройшов конкурс, але з «поважних причин» навчальний заклад чомусь не прийняв на навчання. Навчався потім у книжковому технікумі, де виділявся як громадський лідер і загалом успішний студент. Та давньою мрією юнака було навчатися в університеті. Про це дізналися у великому виші, тому що у цей період Гаврошеві вірші, публіцистика та мала проза уже друкували поважні київські та харківські журнали. Його літературні досягнення помітили знані письменники, серед яких був і Микола Засенко. Але путівку у подальше творче життя і рекомендації давали інші особи красного письменства. Літератор з Чернігівськог о Полісся успішно склав іспити у Київський держуніверситет. Навчався на філологічному факультеті . Коштів не вистачало. Писав статті і одночасно працював у київському суспільно-політичному часопису. У ній трудилися також його однокурсники.
На цей час він гуртувався з відомими журналістами і письменниками. Його літературні твори друкували досить поважні київські і харківські журнали. Ним було написано три збірки поезії, здано до друку, та набране в типографії розібрали… Не судилося розкритися повністю Гаврошу - його репресували 1937 року …
Автор цих рядків виступаючи, сказав, що Гавроша Сірого, як і багатьох письменників, заслали до Сибіру. Відомо тільки, що такі перебували у камерах смертників, як «вороги народу». Там сліди нашого земляка губляться. Деякі джерела називають, що його розстріляли уже за два роки, інші називають, що це сталося 1943 – го і навіть пізніші роки. У сімдесяті і вісімдесяті роки доводилося звертатися до «компетентних органів», які конкретної відповіді не надали… Нашого земляка як поета знають у Канаді, США, Австралії, але дуже мало – на рідній Чернігівщині. Канадський письменник Яр Славутич писав літературні розвідки про репресованих, де в книгах розповів про Гавроша Сірого. Його ім’я також у мартиролозі, який створив він же про нашу розстріляну і винищену сталіністами українську інтелігенцію. Згаданий Микола Засенко і поет-земляк Іван Савич не раз оцінювали: «Гаврош Сірий – то був квіт української літератури. . Були всі дані, що стане видатним. Тільки сталінський режим знищив…»
Цього дня біля до нас повертався й Гаврош. Його вірші дуже виразно і гарно читали учні місцевої школи, які прикрасили це «маленьке свято» Потім до пам’ятника у знак глибокого вшанування славного вземляка поклали живі квіти.
Віктор БОЖОК
