Таке російське слово як «аист» є насправді запозиченням із чернігівської говірки, похідне від слова «гайстер», а до нас воно потрапило від готів. принаймні така думка спадаю чиатаючи недолугі спроби російських філологів зрозуміти походження слова "аіст".
Слово "гайстер" до сих пір активно використовується жителями колишнього Сосницького повіту. Похідне від нього слово «аист» вперше почало вживатися, як твердять російські філологи тільки у 17 ст (В.Н. Грищенко, «К вопросу о происхождении названия аист»). Певно після Переяславської угоди, коли Московію залило вчене море з України. У часи Київської Русі, певно й на давній Московщині, для позначення цього слова використовували слово “стръкъ” и древнерусское “стьркъ”, яке теж скоріш за все є германізмом, і запозиченням з німецької мови слова “Storch» - лелека.
Російські вчені, сором’язливо пишуть, що в українську мову слово “Heister” потрапило з польської, а туди з середньонімецького діалекту. Але як і чому воно з’явилося тут, адже українці, здавна використовували не менш старовинну назву «лелека».
Але повернемося, до наших німецьких запозичень. Будуючи хиткі конструкції запозичень російські вчені забувають, що ці землі тривалий час входили до потужної Готської держави (Черняхівська археологічна культура), про її міць можуть говорити Змієві вали, і це мало більше значення ніж якісь запозичення від німців чи варягів.
До речі, про певний вплив готів говорить і археологія, зокрема знахідки на території Менщини Короноподібні шийні гривні: унікальні знахідки на Менщині.
Тож російське слово походить від діалектного українського слова «гайстер» (східнополіський діалект), куди воно потрапило не з якогось міфічного «середньо німецького діалекту», а з готської мови.
Духовні скрєпи тріщать по швам.
Олексанлр ЯСЕНЧУК, Чернігів
Приклад використання слова "гайстер"
Лисица й гайстер
Були сабі лисица й гайстер. Стрілись вани раз у лісі й падружились.
-От заве рижа гайстра да себе в гості:
- Приходь, - каже, - я й юшки наварю, і налисников, все як для себе.
Гайстер павірив, да й приходить в гості.
А лисиця наварила каши з малаком, размазала па тарілці да й припрошує:
Їж, гайстерку, на стєсняйся.
Довгоногий, й рад був би їсти, дак не виходить. Стукав, стукав дзьобом па тарілці – нечого не берецца.
А лисица як пристала да страви, дак і тарілку єзиком вилизала.
Вилизала й каже гайстру:
-Звиняй, шо було, тим и примала, буольш нема нечого.
-Да, нечого и за те спасіба, - каже гайстер. – Тепер ти да мене приходь.
-Приду, гайстрику, а як же.
Попрпощались и розишлись.
От уже лисица иде да журавля у гості. А журавель наварив такої харошої їжи: и мяса вкинув, и картошки, и бурака – усе друбно пакришив и склав у гладишку з узькою шийою. Припрпошує лисицю їсти. Тая да гладишки, а галава не влазить. Як вана не крутилася: и боком, и стоя, и лапаю, и зазирала. Неяк не може дастать.
А гайстер не зєває. Памала-памалу – да й паїв, шо наварив. И каже таді да лисиц:
- Ти ж не сердся на мене, шо у мене було, тим я тебе и годовав. Уже все кончилось.
Ох и разсердилась таді лисица, даже подякувать забула.
Оце з того время ваний перестали дружить.
Записала Скоробогатько Марина від бабусі Нагорної Марії Миколаївни, 2007 рік, Менський район.