Україні: спочатку була кривава субота на Майдані Незалежності, тепер кривава неділя під адміністрацією Президента. Попри запевнення Генерального прокурора, урядовців, Президента, що вони зроблять все, аби не пролилася кров, вона продовжує литися і литися все більше.
Причин декілька: по-перше, спочатку через те, що влада вчергове обдурила більшість українців з європейською асоціацією, по-друге через те, що нічого не зробила для того, щоби не допустити чергового кровопролиття.
Дощ не встигає змивати людську кров, що запеклася на асфальті і бруківці Києва. Ну як може реагувати нормальний громадянин на запевнення під «ухмилки» влади, що ми продовжуємо йти європейським шляхом?
Для влади не має значення, скільки вийде на Майдан сотень тисяч і мільйонів людей, які зробили свій європейський вибір. Думка громадян на владу аж ніяк не впливає. Таких громадян виявляється чимало і вони незгодні, що їхня думка ігнорується владою. Тому ситуація передбачено прогнозується на ескалацію загострення, результатом якої і є неминучі сутички.
Українська влада бачить конфлікт тільки зі свого боку, громадяни зі свого, і компромісу не видно, а мудра влада має все ж таки прислуховуватися до думки значної кількості громадян своєї країни.
На рівні влади і опозиції, громадських активістів не відбувається жодних зустрічей, «круглих столів» і навіть найменшого намагання, хоч якось зрозуміти одне одного.
В результаті заручниками загрозливо-кривавих конфліктів стають прості громадяни, влада ж вмиває руки, вказуючи на винуватців і жодним чином не визнаючи власної провини.
Кров, пролита одного разу, а тим більше, як визнав один із міліцейських очільників внаслідок не зовсім правомірних дій, викликає зрозуміле бажання хоч якоїсь помсти.
Те, як кияни називають оцих муштрованих зомбі із загонів спецпризначення, сучасною мовою передати складно. Це більше нагадує часи вітчизняної війни з описів звірячих розправ зондеркоманд нацистських карателів. Там був іноземний окупант, а як подібні дії від силовиків, тим більше співгромадян, характеризувати сучасним українцям? Тут недалеко і до повномасштабного громадянського конфлікту, а як відомо з історії — вони найкривавіші.
Те, що відбулося ввечері на Банковій, інакше ніж кривавим побоїщем люди не називають. Переповнені санітарні карети, залиті всередині кров’ю, закривавлені пов’язки, переломи ніг, рук, розірвані м’які тканини. За статистикою медиків цього разу переважали цілеспрямовані удари по голові зі страшними травмами і струсом мозку. За свідченнями очевидців, перші шеренги спецпризначенців, як потім у розмові з ними в травмопунктах — були бійці строкової служби. Травмування від їхніх дій не були такими страшними. Те ж, що коїли опісля спецзагони в камуфляжах — просто вражало нелюдською жорстокістю.
Били всіх, без розбору, і не просто били, — добивали вже лежачих на бруківці. Дівчата, більш старші і літні жінки, що стояли з опущеними руками вздовж стін будівель не були винятком. Не стримував навіть червоний хрест на кареті «швидкої допомоги», замахувалися у відчинені дверцята при спробі забрати поранену жінку. Вигуки «Преса!», «Журналіст!» для цих правоохоронців нічого не означали. Запах крові викликав якийсь дикий інстинкт. Закривавленому народному депутату Кайді вже не вистачило місця у переповненій кареті, тож допомогу він отримував просто на вулиці.
Після надання першої допомоги травмованих громадян доставляли у різні лікувальні заклади столиці для надання більш кваліфікованої.
Приймальне відділення 17-ї міської лікарні нагадувало прифронтовий шпиталь часів війни, персонал не встигав завозити понівечених. Тут же пораненим робили рентгенофотографії, а у більш складних випадках робилося комп’ютерна томографія, хірурги працювали, як на конвеєрі.
Завезли одного постраждалого співробітника МВС, на щастя у його серйозної травми не виявилося, поруч сиділо з десяток цивільних громадян (всього було доставлено близько 20-ти постраждалих громадян) і треба було бачити, як вони мірно намагалися розібратися, що відбулося і чому вони зараз тут разом.
Висновок один. Подальша ескалація владою конфлікту, спроба залучити і військові підрозділи, може завести країну в тупик і завершитися трагічно. З непоправними наслідками для майбутнього країни.
Олекса ПЕКУР, Фото автора
