Згадаймо і вшануймо забутого Героя, сотника Армії УНР Олексу Чуба, який народився 28.03.1897 р., у м. Ніжин, а помер і похований 1984 р. у м. Люксембург, князівства Люксембург.
Олекса закінчив гімназію у Ніжині. В 1915 р., під час Першої світової війни йде добровольцем до Російської імператорської армії, протягом 1915-1916 рр., разом із земляками – майбутніми підполковниками Армії УНР Гаврилом Гончаром та Іваном Ремболовичем успішно навчається у Віленському військовому училищі (відоме також як Віленське піхотне юнкерське училище), яке з 1915 р. евакуювали до Полтави.
По закінченню, як старшина хоробро воює на російсько-німецькому фронті, отримує відзнаки та нові чини: підпоручник, поручник, на початку 1917 р. стає штабс-капітаном, отримує поранення.
У 1917 р. стає в.о. командира Наливайківського полку Української Армії в (Дарниці, Київ), який налічував близько 1 400 багнетів, проте мало чим себе виявив через позицію «нейтралітету» серед рядового складу полку. На чолі частини, фактично без зброї, за завданням Центральної Ради взяв участь в роззброєнні чисельної маси дезертирів з фронту, що скупчилися в Ніжині та грабували. Дезертирів було зібрано й відправлено до Московщини.
Опісля бере участь в придушенні повстання інспірованого червоною Москвою на заводі «Арсенал» у Києві. далі в боях Запорізької групи, Корпусу, Дивізії – обороні Лівобережної України від червоних росіян, захопленні Криму, наступі на Київ та інших. Під час Зимового походу падає хворий на тиф.
Після видужання бере участь в боях, відходить разом з армією за Збруч – на територію Польщі, де разом з побратимами опиняється інтернованими в таборах. В таборі, Олекса отримує підвищення рангу – підполковник, але відмовляється «Нема держави, немає й ранги…».
На еміграції оселяється у князівстві Люксембург, де також знаходить нову Батьківщину невеликий гурток українців, зокрема й випускники Подєбрадської академії, повідомляє Зиновій Книш у книзі «При джерелах українського організованого націоналізму».
Протягом1926-1927 рр. співпрацює з друкованим органом Легії Українських Націоналістів «Державна нація», що виходила на правах рукопису неперіодичними збірниками.
Після невеличкої організаційної роботи, 17 жовтня 1928 р. було створено Секцію Легії Українських Націоналістів, головою було обрано земляка, учасника Бою під Крутами Осипом Твардовським, секретарем – Олекса Чубу.
Пізніше Легія стає одною з організацій, на основі котрих створюється Організація Українських Націоналістів.
Пізніше в часи творення ОУН (революційної) лишається з крилом під проводом полк. Андрія Мельника.
Стає одним із чільних діячів Українського Народного Союзу у Франції – громадської організації, що діяла з 1932 р. у Франції та об’єднувала українські організації, після її ліквідації у 1944 німцями, у 1949 р. в Парижі на її місці постало нове об’єднання – Українська Національна Єдність.
До самої смерті Олекса Чуб був організатором різноманітних заходів, зокрема й серед молоді, підтримував видання газети «Українське Слово» (Франція), про це йдеться в книзі Мирослава Небелюка «Під чужими прапорами».
Похований на міському кладовищі Св. Йозефа за адресою: Rue du Cimetière, 4059 Esch-sur-Alzette, реєстраційний номер №17055. Могила розташована у лівій частині кладовища, сектор №89. Місце поховання оплачено українкою зі США до 2032 р. Лежить в одній могилі з щирим приятелем Осипом Твердовським. Вважаю, що Ніжинська влада повинна взяти опіку над цією могилою і перейменувати одну з вулиць на його честь.
Олександр ЯСЕНЧУК
Підготовлено за матеріалами історика Юрія Юзича, газети «Українське слово»,
Зиновій Книш, При джерелах українського організованого націоналізму, -- Торонто, 1970 р.
Мирослав Небелюк Під чужими прапорами, -- Паріж-Ліон, 1951 р.
