Сумну вість надіслав мені з Австралії Павло Габелко, син моїх знайомих, подружжя Габелко: померла його мама пані Філоніла, на 101-му році життя. А 4 роки тому, 25 липня 2017 року, на 100-му році життя, помер її чоловік, тато пана Павла – Федір Павлович Габелко.
Ми з паном Федором не один рік були знайомі, можна сказати – товаришували, нехай заочно, через тисячі й тисячі кілометрів: отак доля розкидала по світах українців. Пан Федір був читачем моєї газети «Світ-інфо», яку я надсилав йому не лише електронно, а й саму газету поштою. А він поширював газету серед своїх друзів-українців. Також був її автором: надсилав цікаві статті з життя українців Австралії, які друкувала газета, як і його спогади про нелегке, але насичене подіями його життя. І завжди Федір Павлович писав найтепліші слова про свою дружину пані Філонілу, вірну соратницю в усіх його українських справах. Це були великі патріоти України.
Федір Павлович Габелко вважав себе уродженцем сонячної Полтавщини, хоч доля склалася так, що народився 1 березня 1918 року в Казахстані. Тому, що родину його батьків свого часу відправили туди на заслання, як відправляли тисячі українців по просторах імперії – і до революції, і після неї. Через два роки після народження Федора родині вдалося повернутися на рідну Полтавщину.
Федір Габелко воював у Другу світову війну проти нацистів, потрапив у нацистський концтабір. Комуно-радянський режим «віддячив» воїнові, запроторивши його вже в радянський концтабір, ще страшніший від нацистського. Не дивно, що разом з тисячами співвітчизників Федір Павлович, рятуючись від загибелі, змушений був їхати за кордон, в еміграцію..
Утім, Федір Габелко ніколи не відчував себе духовно відірваним від рідної України, яку любив до останнього дня життя, яку підтримував і за яку так уболівав.
Будучи цікавим, самобутнім художником, поетом, здібним організатором у царині культури, він трудився для української справи на цій ниві. В Австралії керував вокально-музичною, драматичною і хореографічною студіями, заснував Українсько-австралійське мистецьке товариство ім. М. Лисенка, видавав журнали «Український голос», «Основа» та «Голос громади». Вже в дуже поважному віці, на десятому десятилітті життя, разом з товаришами-українцями видавав український журнал «Прозріння».
Був членом Української революційно-демократичної партії, заснованої свого часу Іваном Багряним.
До кінця життя постійно цікавився ситуацією в Україні, вболівав, що вона зазнала російської агресії. Своїми публіцистичними статтями, які друкувалися в Австралії та в Україні, підтримував нашу державу.
Друкую тут фото пані Філоніли, також подружжя удвох та разом з сином Павлом. І повідомлення Управи Cоюзу українських організацій Австралії.
Петро АНТОНЕНКО,
редактор газети «Світ-інфо»
Ділимося сумною вісткою, що 23-го липня 2021 року у Мельбурні відійшла у вічність українська патріотка, мисткиня та громадська діячка Філоніла Габелко.
Покійна народилася 10 квітня 1921, в селі Соколова Балка, Полтавська область, Україна. Все своє життя присвятила Україні, українській справі, українському мистецтву.
Під часі Другої світової війни 1943 року була вивезена з родиною на примусові роботи до Німеччини, де згодом закінчила 6 класів української гімназії в місті Ансбаху і стала членкинею українських молодечих організацій, танцювального ансамблю та церковного хору.
20 жовтня 1949 року родина Карюків приїхала до Австралії й оселилася у Мельбурні, де Філоніла відразу включилася в українське культурно-громадське життя.
У 1952 році Філоніла Карюк побралася з Федором Габелком, також з Полтавщини і вони виїхали до Аделаїди, де Філоніла взяла активну участь у вокально-музичній, драматичній та хореографічній студіях.
У 1958 році подружжя Габелків перебралося до Канберри, де Філоніла продовжила навчатися мистецтва співу у професійних вчителів і згодом увійшла до Філармонічного товариства, виступала з Канберським симфонічним оркестром як «Singers of Canberra». Як солістка та партнер у дуетах й тріо брала участь у Всеавстралійських та регіональних фестивалях.
Мешкаючи в Канберрі, Філоніла Габелко була дуже активною в українському культурно-мистецькому, церковному та громадському житті: стала членкинею Ансамблю бандуристів імені Миколи Лисенка під керівництвом відомого бандуриста Віктора Мішалова, організувала вокальну групу «Волошки», яка з часом переформувалася у Українсько-Австралійське мистецьке товариство імені Миколи Лисенка.
Слід заначити, що більшість членів цього товариства були корінними австралійцями, але завдяки пані Філонілі в їхньому репертуарі було 90 відсотків українських пісень! За свою працю на ниві українського мистецтва і популяризацію української пісні та історії мистецтва члени цього Товариства були нагороджені срібними медалями Союзу Українських Організацій Австралії (СУОА), а пані Філоніла одержала Золоту медаль Тараса Шевченка.
Повернувшись до Мельбурну, родина Габелків відразу включилися в церковне та громадське життя. Філоніла Габелко стала диригентом Святопокровської парафії УАПЦ в Ессендоні та керівником хору Сестриць імені Княгині Ольги, увійшла до складу членів Ансамблю бандуристок «Кольорит» та хору «Чайка».
В кінці 1980-х - початку1990-х пані Філоніла разом з чоловіком Федіром були ініціаторами створення Мистецького Об’єднання Вікторії (МОВ) та Інформаційно-Дискусійного Клубу при Українській Громаді Вікторії (УГВ).
Пані Фiлоніла Габелко була активною членкинею Клубу Cтарших Громадян при УГВ, створила хор при Клубі та співочий гурток «Берегині», a при потребі активно допомагала в організації імпрез УГВ та українським організаціям.
Ось такою ми будемо пам’ятати пані Фiлонілу Габелко – вірну християнку, патріотку, співачку, бандуристку та активістку.
Українська спільнота Aвстралії вдячна пані Філонілі Габелко за всю її віддану працю.
Управа CУОA висловлює щирі співчуття синові Павлові та всім рідним і близьким в Aвстралії та в Україні і розділяє біль втрати разом з родиною.
Світла і Вічна Пам’ять назавжди залишиться з нами.
Управа Cоюзу українських організацій Австралії