Усе в людей розпочинається з рідної хати. З рідного містечка, села. От і в останній день весни, на свято П’ятидесятниці Сядрине, село в Корюківському районі відзначило своє чотирьохсотріччя першої згадки. З’явилося воно на початку сімнадцятого сторіччя.
А село таки славне минулим своїм й перспективами на майбутнє. Перші документальні згадки про Сядрине (Щадрине) датуються початком XVIІ століття. Населений пункт Сядринський Острів ймовірно виник за часів першого володіння Московською Державою земель наприкінці XVI на початку XVIІ століть та Речі Посполитої. Про це свідчать архівні записи, що збереглися до сьогодні, а також довідник П. Кулаковський “Чернігово-Сіверщина у складі Речі Посполитої за 1618 – 1648 роки” та польські мапи початку XVIІ століття. На ній, на карті Речі Посполитої й знаходимо Sladrinki (Слядрінкі), а також Самотуги, Тельне, Калинів Хутір. Ці поселення зараз входять до Сядринської територіальної громади. Засновниками поселення скоріш за все є Матвій Артюхов та Василь Берсин, бояри Московського царства. У ході війн початку XVIІ століття північні регіони Чернігово-Сіверщини відходять до Речі Посполитої. У 1632 році польський Король Сигізмунд ІІІ Убідський та Сядринський Острови надає одному з магнатів Яну Сіножацькому. Московська держава в часи великого безкоролів`я пробує в ході Смоленської війни 1632 -1634 років відібрати ці землі. Та проте зазнає поразки. Володіння землями Сядринського Острова Яном Сіножацьким продовжується до 1634 року, коли Михайло Ясликовський отримує королівський привілей на Убідський та Сядринський (Щадринський) Острови, які входять в Домислинську волость. Підвищення економічної ефективності вимагало певних інвестицій, якими М. Ясликовськиї не володів. Тому в січні 1635 р. він отримав королівський консенс (дозвіл) на продаж цих володінь Миколаєві Киселю. У власності М. Киселя Сядринський Острів перебуває до визвольної війни 1648 – 1654 років.
Ці землі були багаті на лісові угіддя, розвивалося бортництво (бджільництво). Економічний розвиток Сядриного (Щадриного) перервала визвольна війна 1648 -1654 року. Після війни деякий час Сядринський Острів був малозаселений. І тільки тоді, коли Руїна відійшла в минуле, землями Сядрина заволодів Чернігівський Єлецький монастир. У 1699 році Гетьман Іван Мазепа своїм універсалом підтвердив право володіння. Після Полтавських подій 1709 року село продовжує лишатися у власності монастиря, про що згодом потверджено Іваном Скоропадським та Павлом Полуботком.
На початку ХІХ століття землі Сядрина переходять у володіння родини поміщиків Добровольських, які до подій 1917-1921 років й були у власності. Пани Добровольські, за свідченням старожилів не були безпощадними експлуататорами. Дбали про освіту й культуру селян. У перші роки минулого століття діяла школа, бібліотека, працював самодіяльний театр. У ХХ столітті сядринці працювали на льонозаводі, колективних сільськогосподарських підприємствах, воювали в армії та партизанському загоні двічі Героя Радянського Союзу О. Федорова. Було усе: і героїзм, і зради. Й просто злочини. Історія села закарбувала імена славних і безславних синів і дочок. Один з них, як і нині привів до краю війська сусідньої держави. Це Олександр Гарнієр, внук паризького комунара, більшовик, комісар Центробалту, що мав мандат від В. Леніна. Це за участю і наказами Олександра Гарнієра у січні 1918 року відбулася розправа над студентами під Крутами. А в Києві п’яні моряки чинили терор мирного населення за те, що мешканці дозволяли собі говорити українською й носити вишиті сорочки. Переживши різні подіїсядринці все ж завжди привітні й щедрі, готові до пожертви далеким і близьким, бо недаремно одна з версій назви – село щасливих і щедрих людей. Воно приймає кожного до своєї громади, хто готовий полюбити село і людей в ньому…
З днем народженням села привітав голова Корюківської РДА, мешканець Сядриного О. Савченко. Сядринці – співучі люди. На стадіоні біля школи відбувся святковий концерт. В ньому чи найактивнішу участь взяли учні школи. Керувала концертною програмою завідувач Сядринського будинку культури Олена Дудко. Виклали курс історії села завідувач місцевої бібліотеки Тетяна Біла та журналіст і краєзнавець Віктор Татарин. Ведучі концертної програми привітали старожилів та найвизначніших односельців зі святом.
Попереду ще багато нового чекає на сядринців, уже в п’ятому столітті від першої згадки про їхнє село. Тож в добрий путь Сядрине!
Віктор Татарин