Хранитель Новгорода-Сіверського
Впродовж життя він мало не щороку приїздив до Новгорода-Сіверського. Міста, яке стало частиною його життепису і було щільно пов.язане з науковим вивченням давнього осередку великої культури Руси на правому березі Десни.
Володимиру Петровичу Коваленку, який так і залишився рідною людиною в нашій родині, добрим другом, наставником, вчителем та хрещеним батьком, 10 квітня виповнилося б 70 років. На жаль, від осені 2016 року великий український вчений археолог та дослідник часів праматеринської України – в інших світах…
Пишаємося тим, що жили разом з ним в одну епоху, а значить, могли споглядати та усвідомлювати велич того, що творив сей чудовий та добрий чоловік заради України, науки, історії, без жодних натяків у думках про те, щоб нащадки згадували його діла.
Володимир Коваленко, без сумніву, увійшов в історію нашого Новгорода-Сіверського! У всякому разі, саме завдяки його титаничній праці на ниві археологічних досліджень містечка та околиць «граду», княже-козацький осередок на правому березі Десни зміг в 1989 році відсвяткувати свій ТИСЯЧЕЛІТНІЙ вік від народження.
Після смерти вченого ми вже знайомилися з багатьма згадками про земляка, сенсом життя якого від школярських літ і до спочину була практична археологія. А тому й знаємо, що саме Чернігівщина з її виразними слов`янськими поселеннями, як і народів, що вплинули на історію наших попередників, мало не півстоліття були хлібом насушним для Володимира Петровича.
Чиселенні експедиції, розвідки, очільництво студентських практик за участю не одного покоління тих, хто сьогодні згадує справжнього батька спудейства від 1980-х років!
Автору сих рядків, як людині, котра знала Володимира Коваленка від його славного 25 річного віку і майже до останніх днів, хочеться щиро дякувати Всевишньому, що доля дарувала можливість відчути розум, силу впливу на учнів, авторитет та вміння досягати результату в дослідженнях на геть неораному полі від високодостойного вченого та педагога.
Впродовж 8 років після спочину видатного чернігівця, не раз в колах новгород-сіверської громади випадало піднімати питання щодо надання одній із вулиць міста імені Володимира Коваленка. Адже стільки зробити в археологічних дослідженнях нашої неписаної історії, як се вдалося згаданому достойникові, не вийшло в жодного науковця від часу започаткування археологічних вивчень Новгорода-Сіверського. Тим більше, що й карта «охоронних зон міста», полишена з легкої руки вченого, наразі є доброю пересторогою для авантюрних ділків та «сміливих» бюрократів у плані розбазарювання ділянок землі на місцевости для особистого збагачення.
Отож, дасть Бог, просвітлені мізки свідомих діячів-керманичів зрозуміють потребу зробити правильний крок!?
А ще Володимир Петрович Коваленко – справді трендовий педагог для кількох поколінь наших сучасників. І, перш за все, для випускників історичного факультету (пізніше Науково-пелагогічного інституту ім. О. Лазаревського) педуніверситету, які мали щастя пройти вишкіл та гартування своїх особистих рис та розуму під мудрим очільництвом Петровича! Хіба не так, колеги?
Отож і згадуймо зранечку щороку 10 квітня Людину, котра полишила слід не тільки в науці, де Володимиром Коваленком написані сотні статей та книг, й у долях сотень і тисяч вихованців нашої неперевершеної альма-матір – Чернігівського національного університету «Чернігівський колегіум» ім. Шевченка.
Батурин пам'ятає і вшановує
У ці ювілейні дні добрим словом згадують Володимира Петровича Коваленка і у гетьманській столиці Батурині. Зокрема. у Національному заповіднику «Гетьманська столиця». Адже внесок його у дослідження міста величезний. Власне, він як археолог, зі своїми студентами, в складі міжнародної українсько-канадської археологічної експедиції, одним з керівників якою був, і відкривав нам Батурин. До речі тут варто добрим словом згадати відому діячку української діаспори, меценатку доктора Марію Фішер-Слиж, яка, крім інших численних справ, фінансувала і ці дослідження.
Коваленко відкривав нам історію Батурина, сотні років умисне спотворювану, замовчувану російською імперією, її продовженням – СРСР і нинішньою РФ. Крім інших досліджень, саме Коваленко віднайшов, відкрив нам головний храм Батурина часів гетьмана Івана Мазепи – споруджений ним Троїцький собор. Він був спалений під час знищення Батурина і його жителів московським військом у листопаді 1708 року. Рештки його і відкрив Коваленко у історичному центі міста, поруч з Цитаделлю.
На друому фото якраз момент досліджень собору вченим зі своїми студентами.
* * *
Додам до свого ж тексту, а це друга частина цієї публікації, та, що про Батурин, де ми не раз спілкувалися з Володимиром Петровичем.
У ювілеї начебто ж прийнято говорити лише все гарне. Але це буде сказане якраз на захист пам`яті відомого вченого. Так от, в останні роки його життя, в руслі нескінченних «реформ і оптимізацій» освіти, Володимира Петровича перевели в рідному університеті спочатку на пів ставки, потім – на чверть. Це як було розуміти? Відомий археолог ставав «чверть відомим»? І це теж явно не додавало людині здоров`я.
І ще одне. 2016 рік став доволі сумним для Чернігова в сенсі одразу кількох втрат, протягом кількох місяців, когорти відомих, високо інтелігентних людей. І у своїй професії, і як громадських діячів. Це були справжні просвітяни, просвітники. Ось хто тоді відійшли від нас. Лікар від Бога Сергій Ілліч Богдан. Педагог, людина кипучої енергії Інеса Іванівна Вачнадзе. І Володимир Петрович Коваленко, якого ми зараз згадуємо.
Джерело: Петро Антоненко
