(10.02.1865 р., м. Київ— 1945 р., похований у Варшаві) — генерал-хорунжий Армії УНР, білорус.
Закінчив Московський університет (1888 р.), склав іспити на офіцерське звання при 1-му Павлівському військовому училищі (1889 р.), завершив військову освіту в Миколаївській академії Генштабу (1895 р.; обидва— Санкт-Петербург). Служив у лейб-гвардії Семенівському полку, штабах Київського військового округу, Брест-Литовської фортеці (нині м. Брест, Білорусь), військ Уральської області, Варшавського військового округу. Під час 1-ї світової війни командував піхотними полками і бригадою, від літа 1917 р. — у розпорядженні командувача військами Південно-Західного фронту. Від березня 1918 р. — на українській військовій службі: начштабу 2-ї кулеметної бригади, 6-ї запасної бригади, помічник начштабу 2-ї Волинської дивізії Армії УНР, викладач Камʼянець-Подільської юнацької школи. Після інтернування у Польщі— викладач старшинської школи 3-ї Залізної дивізії, академічних курсів Генштабу, курсів іноземних мов у таборах для інтернованих Ланцут, Вадовиці та Каліш. Член ради братств св. Покрови та св. Кирила і Мефодія. Згодом мешкав у м-ку Яблонне поблизу Варшави, викладав іноземні мови у гімназії. Автор праці «Wyzwołennia Ukrajiny. Die befreiung Ukraine. Deliverance of Ukraiena» (Warszawa, 1932 р.).
Микола Литвин, Кім Науменко Книга «Збройні сили України першої половини XX ст. Генерали і адмірали.», Харків, 2007 р., С. 161