Іосиф Сталін у своєму відомому тості «За російський народ!» на кремлівському прийомі 24 травня 1945 року назвав переможцем у Другій світовій війні російський народ. Згодом Володимир Путін підтримав його, заявивши: перемога була можлива і без українців. Такі слова російського президента приголомшили багатьох істориків і є брехнею.
Варто нагадати, що для України війна почалася 15 березня 1939 року. Першим боєм стала битва на Красному полі. Тоді тисяча українців вступила в бій із угорцями, які були союзниками нацистської Німеччини. Українці боронили незалежність Карпатської України.
1 вересня 1939 року гітлерівська Німеччина – тоді союзниця Радянського Союзу напала на Польщу. 112 тисяч українців у складі Війська Польського стали до герцю з військами Вермахту. Тоді загинуло близько 8 тисяч воїнів, а 16 тисяч зазнали поранень.
Щодо внеску українців у Перемогу над нацизмом, то у складі Сталінської Червоної армії воювало близько 7 мільйонів, у рядах армій Британської Співдружності та США близько 90 000 українців.
Серед полководців і воєначальників Радянського Союзу були сотні українців за походженням. Серед них маршал Семен Тимошенко та маршал Радіон Малиновський з Одещини, генерал, командувач Південно-Західним фронтом Михайло Кирпонос з Чернігівщини, маршал Андрій Єременко з Харківщини, генерал, командувач 3-м Білоруським фронтом Іван Черняховський з Черкащини, маршал танкових військ Павло Рибалко з Харківщини, генерал, а пізніше маршал Кирило Москаленко з Донеччини, генерал Дмитро Лелюшенко, маршал Григорій Кулик з Полтавщини, маршал Андрій Гречко, генерал Пилип Жмаченко з Житомирщини. До того ж, близько 2,5 мільйонів українців були нагороджені орденами і медалями Радянського Союзу.
Першим, хто підняв прапор перемоги над Рейхстагом, був українець із Сумщини Олексій Берест.
Акт про беззастережну капітуляцію Японії, що знаменував закінчення Другої світової війни, 2 вересня 1945 року, від радянської сторони підписав українець з Уманщини генерал-лейтенант Кузьма Дерев’янко. Всі ці факти свідчать про той великий внесок, який зробили українці для перемоги у Другій світовій війні.
Навіть полководці Будьонний та Ворошилов мали українське коріння.
Будьонний. Зрозуміло, що це українське прізвище Буденний, і він мав українське коріння. Так само і Ворошилов, який народився на території України і, як вважають дослідники, справжнє прізвище у нього було Ворошило, а не Ворошилов
Згідно з оцінкою українських істориків, у лавах Червоної армії воювало близько 6 мільйонів громадян України. Це становило приблизно 20% від загальної чисельності збройних сил СРСР.
За участь у німецько-радянський війні 2,5 мільйона українців було нагороджено орденами і медалями. Дві тисячі вояків удостоїлися звання «Героя СРСР» за виняткову мужність. Тричі героєм став льотчик-ас Іван Кожедуб – найрезультативніший пілот союзників, двічі героями – 32 воїна, в тому числі Олександр Молодчий, Дмитро Глінка, Павло Таран, Ммхайло Бондаренко, Олексій Мазуренко, Анатолій Недбайло, Василь Михлик, Федір Компанієць та інші.
Так після падіння Берліна 2 травня 1945 р. 589 радянських солдат, офіцерів і генералів одержали звання Героя Радянського Союзу з них 108 – українці.
До кінця літа 1941 року з території України до лав Червоної армії мобілізували 3,2 млн вояків. Українці становили 50% у складі військ так званого Південно-Західного фронту. У 1943-45 роках рекрутували ще 4,5 млн осіб. Із другого півріччя 1943 року українці становили 60-80% від солдатів у частинах Українських фронтів.
Українці допомагали і в тилу. Із України вглиб мирної території перемістили близько 3,5 млн громадян республіки, 550 промислових підприємств, 70 вузів, 40 театрів, десятки музеїв. Усі люди працювали у глибокому тилу на перемогу.
Внаслідок війни Україна зазнала великих втрат. Втрати серед цивільного населення склали 5,2 млн померлими: 3 млн було вбито, а 2,2 млн – це надлишкова смертність, пов’язана з труднощами воєнної доби.
Військові втрати – 3,3 млн загиблих: 2,8 млн – військовослужбовці і 0,5 млн – партизани та ополченці.
Очевидно, що Сталінська росія не змогла би перемогти нацизм без людського, індустріального та територіального ресурсу України.
Олександр КУЛИК