Хоча незважаючи на море пролитої крові українці програли в минулому столітті боротьбу за державність проте подвиги вчинені ними засвідчили про прагнення козацької нації до волі і стали своєрідним фундаментом для побудови майбутнього Дому України. Поруч з чоловіками всі тяготи надлюдських змагань війни приймали і славні українки.
Одна з них Світлана Харченко з Городні на Чернігівщині, з роту городнянського сотника Никифора Харченка, мала герб "Ястржембець".
Струнка хоч і невеличкого зросту, миловида, рум'янощока, з постійно усміхненим наче хлоп’ячим обличчям і веселими, ясно-блакитними очима дівчина 22-23 років, -- описував її генерал Олександр Вишнівський у спомині «Наша Світланка». – На голові – вояцький кашкет, з-під якого вибивалося буйне волосся золотистої барви, в короткій сірій спідничці й такого ж кольору жупані до колін, на ногах – мініатюрні чобітки. За плечима невеличка рушниця кулементника; на ремінному поясі, з правого боку – револьвер. Під час походу на коні, під час боїв – на перев’язочному пункті.
У 1918 р. Світланка вчилася на останньому курсі медичного факультету Київського університету. Під час антигетьманського повстання 23 листопада врятувала життя Михайлу Карпєкіну, секретаря міністра освіти Петра Холодного, а на час повстання командира рою, який потрапив у полон до іднієї з офіцерських дружин. Коли Харченко і Карпєкін прибули до повстанського штабу, то Світлану було призначено лікарем у 3-й Січовий курень, -- пише дослідник Андрій Ковальов у книзі «як гартувалася державність».
У грудні 1918 р. зголосилася до 1-го полку Синьої дивізії (пізніше 7-й Синій полк 3-ї піхотної Стрілецької дивізії) другим помічником полкового лікаря, й разом з ним вирушила з Києва 5 лютого -- продовжує Олександр Вишнівський.
Пізніше – перший помічник полкового лікаря. Наречена полковника УНР Ремболовича Івана.
Один з епізодів її бойового шляху описано в історичному Альманасі "Червона калина" за 1926 р.: Влітку 1919 р. Синій полк під час боїв за Вапнярку займає село Стефанівку. Несподівано з тилу та правого боку козаків атакували москалі. В полку настало сум'яття, особливо викликала паніку ворожа гармата, що била прямо по прзиціям піхоти з пагорбу. Серад цієї метушні Світланка сідлає коня і йде в атаку! За нею з божевільним гоном та криком "Слава Україні!" мчить кінний відділ який кидається на ворожих артилеристів і січе їх шаблями в капусту. Бій закінчився перемогою завдяки цій молодій жінці. Цей епізод відображено в малюнку невідомого автора.
Загинула Світлана 15 серпня 1919 р. Під час повернення в полк зі штабу дивізії в Піщанку, де мав знаходитися поранений 15.08.1919 р. командир полку Олександр Вишнівський, разом з козаком супроводу натрапила на більшовиків. Поціливши в найближчого червоноармійця з револьвера, спробувала врятуватися втечею, але невдало, коня пострелили більшовики, Світлана була забита прикладами.
Олександр ЯСЕНЧУК